Як оформити письмову роботу? 

Науково-дослідна робота студентів є невід’ємною складовою наукової діяльності навчального закладу і першим етапом у підготовці кваліфікованих кадрів. Вона є одним із важливих засобів підвищення якості підготовки фахівців з вищою освітою, сприяє розширенню загального та професійного світогляду.

Результатом такої діяльності є письмові та кваліфікаційні роботи.

Як зазначав відомий історик Т.Шанін, «… письмова робота більше розвиває логічне мислення, ніж усна мова. Усна мова – це спосіб перевірки знань, за якого риторичні здібності студента можуть дати можливість йому «викрутитися». За письмової роботи ти виражаєш певну логіку мислення, яку можна перевірити дуже швидко, і тому саме письмовий виклад своїх думок – найкращий тренінг, який тільки існує. Не випадково англійські студенти найкращих університетів куди менше часу проводять у класах, ніж у бібліотеках… Бібліотека – це значить думати, створювати та писати, а не просто читати! Це означає не тільки підручник, з яким ти працюєш, а стіна книг, і ти відбираєш саме те, що тобі потрібно, і працюєш з цим, створюючи своє розуміння, вибираючи «свою» літературу, яка потрібна саме тобі. У підсумку, ознайомлюючись з різними підходами, поглядами, теоріями, ти набуваєш свій підхід, свій погляд. Мета – знайти свій погляд».

До письмових робіт відносяться анотації, есе, доповіді, реферати, курсові роботи.

До кваліфікаційних робіт відносяться дипломні та магістерські роботи.

Анотація – коротка характеристика твору чи видання, яка розкриває їх призначення, зміст, форму та інші особливості; стисла характеристика роботи, яка містить тільки перелік основних питань, інформацію про призначення роботи та її цінність. Може бути описовою або рекомендаційною, загальною чи спеціалізованою.

Написання анотації є однією з найважливіших навичок письмового мовлення. Оволодіння технологією її написання необхідне для студентів, спеціалістів і науковців усіх рівнів. Нездатність правильно скласти анотацію свого проекту справляє враження відсутності у студента, претендента на грант, стипендію чіткого уявлення про мету і шляхи реалізації майбутнього проекту. Грамотно укладена анотація суттєво допомагає студентам на початку роботи над курсовим проектом, бо дозволяє швидко ознайомитися з результатами вже написаних робіт за поданою темою і у подальшому допомагає обрати науковий напрямок. Кількість слів у анотації в середньому складає від 1000 до 1700 знаків з пробілами За обсягом анотації можуть бути від 50 до 400 слів, залежно від складності матеріалу і вимог конкретного видання або організації.

Найбільш поширеною формою усного оприлюднення наукових результатів є доповідь та повідомлення.

Доповідь – документ, у якому викладаються певні питання, даються висновки, пропозиції. Вона призначена для усного (публічного) прочитання та обговорення. Наукова доповідь – це публічно виголошене повідомлення, розгорнутий виклад певної наукової проблеми (теми, питання).

Найчастіше ніякого стандартного оформлення доповіді взагалі не потрібно. Якщо її не здають після виступу на перевірку, то можна оформити абсолютно у будь-якій формі, головне – зручність для публічного читання тексту. Зовсім інша справа з доповідями, які потрібно здавати на перевірку. У такому випадку необхідно керуватися тими вимогами до оформлення, які надає викладач. Обсяг доповіді – 8-12 сторінок, якщо доповідь складається з 4-6 сторінок, вона називається повідомленням.

Реферат – короткий виклад змісту одного або декількох документів з певної теми. Обсяг реферату визначається специфікою теми і змістом документів, кількістю відомостей, їх науковою цінністю або практичним значенням. Його обсяг коливається від 500-2500 знаків до 20-24 сторінок.

Письмові роботи виконуються студентами при підготовці до семінарських занять та самостійного вивчення дисциплін і є одним із видів індивідуальних робіт студентів, що виконуються з метою набуття студентом знань з відповідної дисципліни, вміння самостійно працювати з джерелами: літературою, нормативно-правовими актами, самостійно проводити аналіз та узагальнювати матеріал, висловлювати обґрунтовані власні висновки.

Підготовка письмових робіт виховує відповідальність у студента, здатність до саморозвитку, критично мислити, опрацьовувати різноманітну інформацію, використовувати набуті знання і вміння для творчого розв’язання проблем тощо.

До письмових робіт студентів, що навчаються на Криворізькому факультеті Національного університету «Одеська юридична академія» відносяться:

• реферати,
• доповіді,
• есе,
• анотації тощо.

СТАДІЇ ПІДГОТОВКИ ПИСЬМОВОЇ РОБОТИ       

Підготовка письмової роботи включає наступні стадії:

1. Вибір (отримання) теми, її узгодження з викладачем.

2. Підбір та вивчення джерел.

3. Складання та узгодження плану роботи.

4. Викладення матеріалу.

5. Оформлення письмової роботи.

6. Виступ з письмовою роботою (захист) та подання її викладачу.

Тематика рефератів, есе, доповідей, анотацій тощо (надалі - письмових робіт) з кожної дисципліни щорічно розробляється і переглядається викладачами відповідної дисципліни та затверджується на засіданні кафедри КФ НУ «ОЮА», а також може визначатися викладачем при вивченні відповідної теми.

Студенти отримують варіанти тем письмових робіт згідно до вимог викладача, який в подальшому вважатиметься науковим керівником у студента при виконанні ним письмової роботи.

При виборі теми студент повинен керуватися власним інтересом до певної проблематики, зацікавленістю, можливостями підбору джерел для виконання письмової роботи тощо.

Після закінчення реєстрації обраних тем письмової роботи студентам не надається право самостійно змінювати тему або вносити зміни до її назви.

Підбір, вивчення спеціальної літератури, нормативно-правових актів для виконання письмової роботи – важлива стадія підготовки роботи, від якої залежить якість її виконання.

Інформацію про рекомендовані джерела з обраної теми письмової роботи з відповідної дисципліни надає науковий керівник та зазначаються в методичних матеріалах (вказівках) з відповідної дисципліни.

Крім того, необхідно перш за все опрацювати періодичні видання: журнали, газети, бюлетені, щотижневики, часописи тощо, а також монографії, збірки наукових праць відомих юристів-вчених, підручники тощо.

Будь-яка письмова робота повинна починатись з підготовки плану роботи, що укладається студентом перед написанням роботи. При цьому науковий керівник скеровує правильність укладання плану письмової роботи.

Реферати, як вид письмових робіт, повинні обов’язково містити план у змісті роботи.

Інші письмові роботи - есе, доповіді, анотації, за узгодженням з науковим керівником можуть не містити план у змісті роботи.

Рекомендовано, щоб студент, який виконує реферат з відповідної теми, склав розширений план, що містить розділи та підрозділи до них.

План роботи потрібно обов’язково погодити з науковим керівником. Під час виконання письмової роботи за погодженням з науковим керівником студент може вносити зміни до змісту роботи, обумовлені прийняттям нових нормативно-правових актів, недостатністю спеціальної літератури тощо. При цьому змінювати назву теми не дозволяється.

Після підбору джерел, визначення та узгодження плану роботи, необхідно приступати до стадії викладення матеріалу – узагальнення та систематизації опрацьованого матеріалу роботи. На цій стадії проявляється здатність студента до самостійного опрацювання, вміння систематизувати та аналізувати зібраний матеріал, робити власні висновки.

Працюючи над письмовою роботою, не дозволяється копіювати з електронних носіїв роботи інших авторів зі схожої тематики.

Опрацьований матеріал за темою роботи необхідно перечитати декілька разів, доки у автора не складеться цілісне уявлення про предмет вивчення.

Вміння студента скласти власну думку з поставленого питання набагато важливіше за звичайну обізнаність його про питання.

Правильна і логічна структура письмової роботи – це запорука успіху розкриття теми.

Письмові роботи виконуються державною мовою. За узгодженням з науковим керівником роботи можуть виконуватися російською та іншими мовами.

При виконанні роботи необхідно звернути увагу на:

• самостійність при викладенні матеріалу,
• правильне використання цитат з літератури, з обов’язковим посиланням на джерела,
• використання всієї рекомендованої літератури, з урахуванням можливих змін чинного законодавства,
• повноту розкриття змісту усіх питань теми,
• написання роботи із суворим дотриманням змісту роботи,
• чіткість та ясність викладення,
• логіку та послідовність викладення,
• акуратність та грамотність роботи.

При необхідності викладати матеріал в роботі рекомендовано у формі першої особи множини (наприклад: “вважаємо” тощо) або третьої особи однини (наприклад: “автор роботи показав” тощо).

Не варто зловживати цитатами, які необхідно використовувати тільки для підтвердження думки автора письмової роботи або її противагу іншій думці.

Не допускається звичайне переписування нормативних актів, коментарів до них, монографій, статей тощо, видаючи їх за власні, що розглядається як грубе порушення літературної та наукової етики і кваліфікується як плагіат. Тому кожна цитата або приклад повинні супроводжуватися точним описом джерела з позначенням видавництва та сторінок, де опубліковано цей матеріал.

Всі письмові роботи у готовому вигляді подають науковому керівнику у встановлені ним терміни.

Письмова робота підписується студентом, що підтверджує його авторство, в кінці роботи перед “СПИСКОМ ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ”.

Структура письмової роботи обов’язково складається з таких структурних частин:

ПЛАН (ЗМІСТ),

ОСНОВНА ЧАСТИНА,

ВИСНОВКИ,

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ,

ДОДАТКИ (якщо є).

ОСНОВНА ЧАСТИНА роботи повинна складатися з розділів. В рефератах бажано, щоб кожен розділ включав підрозділи. Кількість розділів та підрозділів не регламентується, однак необхідно врахувати, що недоцільно виділяти невеликі за обсягом розділи чи підрозділи. Рекомендовано, щоб робота складалася не менш як з 3-х розділів.

В окремих випадках передбачається, коли матеріал важко розбити на декілька частин через його тісну змістовну і логічну послідовність, “РОЗДІЛ” можна не розділяти на підрозділи.

Назва розділу не повинна повторювати назву теми письмової роботи.

“ВСТУП” та “ВИСНОВКИ” не є обов’язковими частинами письмової роботи, їх наявність залежить від вимоги наукового керівника.

Робота може бути проілюстрована “ДОДАТКАМИ”.

“ДОДАТКИ” у письмовій роботі - це схеми, таблиці тощо, наявність яких передбачається автором роботи і не є обов’язковими.

Оформлення письмової роботи

Письмова робота студентом може бути надрукована або написана власноруч. Вимоги щодо написання чи друкування письмової роботи висуває викладач з відповідної дисципліни, який доводе це до студентів на перших заняттях. У даному випадку вимоги викладача є обов’язковими і можуть бути ним переглянутими у кожному індивідуальному випадку, завчасно попередивши студентів.

Письмову роботу друкують чорним кольором на аркуші білого паперу з одного боку аркуша.

Письмова робота, виконана рукописно, виконується студентом шляхом особистого написання власноруч, з дотриманням кількості рядків (строк) на одній сторінці, витримки полів тощо, як при друкуванні. У даному випадку робота повинна бути написана розбірливим і акуратним почерком, грамотно, охайно, без виправлень, чорнилами чорного кольору. Рекомендовано загальний обсяг написаної письмової роботи – до 30-ти сторінок.

Кожна структурна частина: “ПЛАН”, “ВСТУП”, “РОЗДІЛИ”, “ВИСНОВКИ”, “СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ”, “ДОДАТКИ” друкуються або пишуться великими літерами з нової сторінки, у першому рядку по центру. У кінці назви заголовка кожної структурної частини крапка не ставиться.

Титульний аркуш рукописної роботи виконується друкованим (комп’ютерним) способом.

“СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ” не враховується у загальний обсяг письмової роботи, але нумерація сторінок продовжується.

Враховуючи особливості теми роботи, за погодженням з науковим керівником обсяги роботи можуть бути змінені.

Титульний аркуш роботи є її першою сторінкою (див. зразок оформлення титульного аркушу). На ньому номер сторінки не ставиться.

Нумерація сторінок проставляється арабськими цифрами у нижньому правому кутку сторінки, на полі, без використання будь-яких знаків або крапок біля цифри.

За титульним аркушем другою сторінкою письмової роботи є “ПЛАН” або “ЗМІСТ” (див. зразок оформлення плану (змісту)).

ОСНОВНА ЧАСТИНА роботи складається з розділів та підрозділів. Кожний розділ як окрема структурна частина роботи починається з нової сторінки, з абзацу першого рядка. Номер розділу ставиться арабською цифрою після слова “РОЗДІЛ” (наприклад: РОЗДІЛ 1.) Потім з нового рядка, по центру рядка, великими літерами, симетрично до тексту друкується назва розділу, без лапок, без крапки у кінці назви.

Підрозділ (за його наявності) починається з абзацу нового рядка, через два рядки після закінчення попереднього підрозділу. Перед назвою підрозділу ставиться номер з двох арабських цифр: перша цифра (з крапкою) – порядковий номер розділу, друга цифра (без крапки) – порядковий номер підрозділу у цьому розділі. Заголовки підрозділів друкуються по центру рядка, маленькими літерами (крім першої літери заголовку та власних імен), в підбір до тексту, у кінці назви підрозділу ставиться крапка. Назва підрозділу не повинна повторювати назву розділу. Підрозділ може включати пункти.

Рекомендовано виділяти назви структурних частин, підрозділів та їх пунктів полужирним шрифтом без підкреслення.

Наприклад:

РОЗДІЛ 1.ПОНЯТТЯ ТА СУТНІСТЬ НАЦІОНАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ

1.1 Поняття та принципи національної безпеки України.

Якщо у процесі виконання письмової роботи студент робить схеми, графіки, таблиці або додає до роботи зразки документів, вони оформлюються у структурній частині роботи “ДОДАТКИ”, що йде після “СПИСКУ ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ”. “ДОДАТКИ” нумеруються у правому верхньому кутку і позначаються послідовно великими літерами української абетки (наприклад: Додаток А). У тексті письмової роботи зазначається: див. Додаток А.

Студенту, який посилається у своїй роботі на “ДОДАТКИ” (схеми, графіки, таблиці), рекомендовано підготувати їх додатково у примірниках збільшених розмірів для наочного застосування при виступі (захисті) своєї роботи.

При наявності таких структурних частин як “ВСТУП” і “ВИСНОВКИ”, їх слід виконувати після підготовки ОСНОВНОЇ ЧАСТИНИ письмової роботи.

Обов’язковою структурною частиною роботи є “СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ”.

Після виконання роботи автор повинен перевірити її зміст, послідовність сторінок і оформлення структурних частин, а також надати роботі готовий вигляд.

Перед поданням науковому керівнику готова письмова робота повинна бути оформлена студентом належним чином:

• реферати – прошиваються шляхом євроброшурування або підшиваються у тверду палітурку;
• доповіді, есе, анотації та інші види робіт – підшиваються у теку для файлів (або теку-швидкозшивач).

Письмові роботи за узгодженням з науковим керівником можуть бути оформлені іншим спрощеним способом. 

Важливою складовою частиною будь-якої друкованої наукової праці (опублікованої чи неопублікованої) є бібліографічний апарат - своєрідний ключ до використаних автором документів. Він певною мірою свідчить про дотримання наукової етики, віддзеркалює самостійну творчу працю її автора і демонструє ступінь фундаментальності проведеного дослідження.

               Бібліографічний апарат наукової праці (курсової, дипломної, магістерської, автореферату дисертації, дисертації та статті) складається з бібліографічних посилань та бібліографічного списку (списку використаних джерел).

               Кожне джерело, процитоване в роботі, має з’явитися у списку використаних джерел. Так само кожен запис у списку використаних джерел має бути згаданим у тексті роботи.

               Оформлення літературних джерел має відповідати державним стандартам ДСТУ ГОСТ 7.1:2006 та ДСТУ 8302:2015. Вони діють паралельно, оскільки спрямовані на унормування різних видів описів джерел.

ДСТУ ГОСТ 7.1:2006 «Система стандартів з інформації, бібліотечної та видавничої справи. Бібліографічний запис. Бібліографічний опис. Загальні вимоги та правила складання» застосовують для оформлення бібліографічного опису. Бібілографічний опис – це сукупність бібліографічних відомостей про документ, його складову частину чи групу документів, які наведені за певними правилами та є результатом аналітико-синтетичної переробки інформації. Його використовують під час укладання списку використаних джерел до наукової праці.

ДСТУ 8302:2015 «Інформація та документація. Бібліографічне посилання. Загальні положення та правила складання» застосовують для оформлення бібліографічних посилань. Бібліографічне посилання — сукупність бібліографічних відомостей (бібліографічних описів) про цитований, розглядуваний або згадуваний у тексті документ, необхідних і достатніх для його загальної характеристики, ідентифікації та пошуку.

Список відображає всі види документів незалежно від форми (способу) їх представлення та носія (друковані матеріали, географічні мапи, електронні носії, інформація віддаленого доступу тощо).

При складанні списку літератури можливі різні способи розстановки бібліографічних описів джерел:

• алфавітна, тобто в алфавіті прізвищ авторів і заголовків, якщо автор не зазначений чи авторів більше трьох;
• хронологічна, коли всі джерела розташовуються за роками публікацій, а в межах одного року - за алфавітом авторів або назв; хронологічний принцип дозволяє показати історію вивчення досліджуваного питання (теми); іноді використовують зворотно-хронологічне розташування джерел, коли автор головну увагу приділяє сучасному становленню теми, що вивчається;
• систематична, бібліографічні описи групуються за галузями знань, окремими темами в їх логічному підпорядкуванні або за главами, розділами роботи, а в середині кожного розділу - за алфавітом чи в хронологічному порядку
• нумераційна (в порядку першого згадування публікацій у тексті роботи), але в такому списку важко проаналізувати охоплення теми, відповідність вказаних публікацій посиланням на них. Список, складений таким чином, не повний, тому що включає тільки згадану та цитовану літературу.

Найчастіше використовується алфавітна розстановка, 

Зазначені у списку публікації подають у наступному порядку:

• роботи вітчизняних та іноземних авторів, надрукованих українською та російською мовами у загальному алфавіті, з урахуванням транскрипції написання;
• твори вітчизняних та іноземних авторів іноземними мовами, спочатку латинський алфавіт, потім східні мови, якщо є;
• інформація online;
• статистичні матеріали.

Офіційні та керівні документи рекомендовано виносити на початок списку, їх розташовують у наступній послідовності:

• КонституціяУкраїни,
• Закони України,
• Укази Президента України,
• Постанови Верховної Ради України:
• Постанови Кабінету Міністрів України,
• кодекси,
• нормативні документи міністерств і відомств України.

Роботи одного автора розташовуються за алфавітом назв, а автори-однофамільці - за алфавітом ініціалів.

У бібліографічному списку джерел використовується наскрізна нумерація всіх джерел.

Кожний бібліографічний опис в списку джерел починається з абзацу

Зміст списку визначається автором роботи. Особлива увага приділяється відображенню літератури останніх 3-5 років, як показник інформованості автора про сучасний стан досліджуваної теми.

Як правило, обсяг списку не повинен перевищувати 5% обсягу рукопису. Наприклад, оптимальний обсяг вивченої літератури при написанні реферату повинен бути не менше 5 джерел, курсової роботи - 10-15, дипломної чи магістерської роботи - 40-50 , а дисертаційної - близько 25% обсягу наукової роботи.

 

Додаток 1

ЗРАЗОК ОФОРМЛЕНОГО СПИСКУ ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ (ДСТУ ГОСТ 7.1:2006)

Список використаних джерел

1. Аракелян М. Р., Василенко М. Д. Право Європейського Союзу [Текст] : з урахуванням змін, внесених Лісабонським договором 2007 року : підручник / М. Р. Аракелян, М. Д. Василенко. – Одеса : Фенікс, 2012. – 390 с.
2. Баймуратов М. А., Делинский А. А. Международно-правовые аспекты становления и развития европейской системы безопасности на пороге ХХІ века [Текст] : монографія / М. А. Баймуратов, А. А. Делинский. – Одесса : Юридична література, 2004. – 184 с.
3. Біла-Кисельова А. А. Європейський Союз і Рада Європи : верховенство права і дотримання основоположних прав і свобод людини (запровадження механізму Європейського Союзу з дотримання демократії) [Електронний ресурс] / Біла-Кисельова А. А. // Вісник Запорізького національного університету. Юридичні науки. – 2020. – № 2. – С. 184-189. – Режим доступу: DOI https://doi.org/10.26661/2616-9444-2020-2-27 (дата звернення: 18.10.2021).
4. Вартовнік О. М. Реалізація принципів та цінностей права ЄС у національних правових системах держав-учасниць [Електронний ресурс] / Вартовнік О. М. // Науковий вісник Ужгородського Національного Університету. Серія: Право. – 2021. – Вип. 64. – С. 357-362. – Режим доступу: DOI https://doi.org/10.24144/2307-3322.2021.64.65 (дата звернення 18.10.2021).
5. Дамирли М. А., Анцупова Т. А. Право Совета Европы : схемы, таблицы, определения и комментарии : [Текст] : учеб. пособ. / Дамирли М. А., Анцупова Т. А. – Изд. 2-е, изм. – Одесса : Фенікс, 2008. – 284 с.
6. Дейвис Г. Право внутреннего рынка Европейского Союза [Текст] : учеб. пособ. / Гарет Дейвис.; пер. с англ. М. Ю. Зарицкой. – Киев : Знання-Прес, 2004. – 422 с. – (Европейское право).
7. Європейський демократичний доробок у галузі виборчого права [Текст] : матеріали Венеціанської комісії, ОБСЄ/БДІПЛ, ПАРЄ / [за ред. Ю. Ключковського] ; [пер. з англ. О. Россохи, Л. Колісецької]. – Київ : ФАДА ЛТД, 2008. – 340 с.
8. Зібрання актів європейського права. Європейський Союз [Текст] / за заг. ред. В. І. Муравйова. – Київ : Право України, 2013. – Вип. 1. – 1052 с. – (Додаток до журналу «Право України»).
9. Кернз В. Вступ до права Європейського Союзу [Текст] : навч. посіб. / Волтер Кернз ; [пер. з англ. В. С. Ісаковича]. – Київ : Знання : КОО, 2002. – 381 с. – (Європейське право).
10. Копійка В. В., Шинкаренко Т. І. Європейський Союз : історія і засади функціонування [Текст] : навч. посіб. / В. В. Копійка, Т. І. Шинкаренко ; за ред. Л. В. Губерського. – Київ : Знання, 2009. – 751 с. – (Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка 65 років).
11. Оуенз К. Право : посібібник для студентів бізнес-спеціальностей [Текст] : навч. посіб. / Кейт Оуенз ; [пер. з англ. М. Ю. Зарицької]. – Київ : Знання : КОО, 2002. – 605 с. – (Європейське право).
12. Право Європейського Союзу [Текст] : навч. посіб. / за ред. В. М. Бесчастного. – Київ : Знання, 2010. – 366 с. – (Вища освіта ХХІ століття).
13. Ріонідзе Х. Принцип гендерної рівності в Європейському Союзі : вимір та їх зміст [Електронний ресурс] / Х. Ріонідзе. // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. – 2019. – Вип. 110. – С. 39-44. Режим доступу: http://visnyk.law.knu.ua/images/articles/N_110_2019_Rionidze.pdf (дата звернення: 18.10.2021).
14. Стременовський С. М. Наукові дослідження адаптації нормативно-правових актів до законодавства ЄС [Електронний ресурс] / Стременовський М. М. // Науковий вісник публічного та приватного права. – 201 Вип. 1, т. 1. – С. 37-41. – Режим доступу: http://nvppp.in.ua/vip/2018/1/tom_1/10.pdf (дата звернення: 18.10.2021).
15. Daives, K., 2003. Understending EU Law. 2^nd London : Cavendish Publishing Limited.

Додаток 2

ЗРАЗОК ОФОРМЛЕНОГО СПИСКУ ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ (ДСТУ 8302:2015)

Список використаних джерел

1. Аракелян М. Р., Василенко М. Д. Право Європейського Союзу : з урахуванням змін, внесених Лісабонським договором 2007 року : підручник. Одеса : Фенікс, 2012. 390 с.
2. Баймуратов М. А., Делинский А. А. Международно-правовые аспекты становления и развития европейской системы безопасности на пороге ХХІ века : монографія. Одесса : Юридична література, 2004. 184 с.
3. Біла-Кисельова А. А. Європейський Союз і Рада Європи : верховенство права і дотримання основоположних прав і свобод людини (запровадження механізму Європейського Союзу з дотримання демократії). Вісник Запорізького національного університету. Юридичні науки. 2020. № 2. С. 184-189. DOI https://doi.org/10.26661/2616-9444-2020-2-27 (дата звернення: 18.10.2021).
4. Вартовнік О. М. Реалізація принципів та цінностей права ЄС у національних правових системах держав-учасниць. Науковий вісник Ужгородського Національного Університету. Серія: Право. Вип. 64. С. 357-362. DOI https://doi.org/10.24144/2307-3322.2021.64.65 (дата звернення 18.10.2021).
5. Дамирли М. А., Анцупова Т. А. Право Совета Европы : схемы, таблицы, определения и комментарии : учеб. пособ. Изд. 2-е, изм. Одесса : Фенікс, 2008. 284 с.
6. Дейвис Г. Право внутреннего рынка Европейского Союза : учеб. пособ. / пер. с англ. М. Ю. Зарицкой. Киев : Знання-Прес, 2004. 422 с. (Европейское право).
7. Європейський демократичний доробок у галузі виборчого права : матеріали Венеціанської комісії, ОБСЄ/БДІПЛ, ПАРЄ / за ред. Ю. Ключковського ; пер. з англ. О. Россохи, Л. Колісецької. Київ : ФАДА ЛТД, 2008. 340 с.
8. Зібрання актів європейського права. Європейський Союз / за заг. ред. В. І. Муравйова. Київ : Право України, 2013. Вип. 1. 1052 с. (Додаток до журналу «Право України»).
9. Кернз В. Вступ до права Європейського Союзу : навч. посіб. / пер. з англ. В. С. Ісаковича. Київ : Знання : КОО, 2002. 381 с. (Європейське право).
10. Копійка В. В., Шинкаренко Т. І. Європейський Союз : історія і засади функціонування : навч. посіб. / за ред. Л. В. Губерського. Київ : Знання, 2009. 751 с. (Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка 65 років).
11. Оуенз К. Право : посібібник для студентів бізнес-спеціальностей : навч. посіб. / пер. з англ. М. Ю. Зарицької. Київ : Знання : КОО, 2002. 605 с. (Європейське право).
12. Право Європейського Союзу : навч. посіб. / за ред. В. М. Бесчастного. Київ : Знання, 2010. 366 с. (Вища освіта ХХІ століття).
13. Ріонідзе Х. Принцип гендерної рівності в Європейському Союзі : вимір та їх зміст. Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Вип. 110. С. 39-44. URL: http://visnyk.law.knu.ua/images/articles/N_110_2019_Rionidze.pdf (дата звернення: 18.10.2021).
14. Стременовський С. М. Наукові дослідження адаптації нормативно-правових актів до законодавства ЄС Науковий вісник публічного та приватного права. 201 Вип. 1, т. 1. С. 37-41. URL: http://nvppp.in.ua/vip/2018/1/tom_1/10.pdf (дата звернення: 18.10.2021).
15. Daives, K., 2003. Understending EU Law. 2^nd London : Cavendish Publishing Limited.

Додаток 3

ЗРАЗОК ОФОРМЛЕНОГО СПИСКУ ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ЛАТИНИЦЕЮ

References

1. Arakelian, M.R. and Vasylenko, M.D., 2012. Pravo Yevropeiskoho Soiuzu : z urahuvanniam zmin, vnesenykh Lisabonskym dohovorom 2007 roku [European Union Law: Subject to the Changes Sntroduced by the 2007 Lisbon Treaty]. Odesa: Feniks.
2. Baymuratov, M.A. and Delinskiy, A.A., 2004. Mezhdunarodno-pravovye aspekty stanovleniia yevropeyskoy sistemy bezopasnosti na poroge 21 veka [international Legal Aspects of the Formation and Development of the European Security System on the Threshold of the 21st Century]. Odessa: Yurydychna literatura.
3. Beschastnyi, V.M. ed., 2010. Pravo Yevropeiskoho Soiuzu [European Union Law]. Kyiv: Znannia.
4. Bila-Kyselova, A.A., 2020. Yevropeiskyi Soiuz I Rada Yevropy: verhovenstvo pravai dotrymannia osnovopolozhnykh prav I svobod liudyny (zaprovadzhennia mekhanizmu Yevropeiskoho Soiuzu z dotrymannia demokratii) [The European Union and the Council of Europe: the Rule of Law and the Adoption of Fundamental Rights and Freedoms of the People (Introduction of the European Union Mechanism for the Observance of Democracy]. Visnyk Zaporizkoho natsionalnoho universytetu. Yurydychni nauky. no 2, pp. 184-189. Available at: <DOI https://doi.org/10.26661/2616-9444-2020-2-27> [Accessed10.2021].
5. Cairns, W., 2002. Vstup do prava Yevropeiskoho Soiuzu [Introduction to European Union Law]. Translated from English by S.V. Isakovych. Kyiv: Znannia.
6. Damirli, M.A. and Antsupova, T.A., 2008. Pravo Soveta Yevropy: skhemy, tablitsy, opredeleniia I kommenterii [Council of Europe Law: Diagrams, Tables, Definitions and Comments]. 2^nd ed. Odessa: Feniks.
7. Davies, G., 2004. Pravo vnutrennego rynka Yevropeyskogo Soiuza [European Union Internal Market Law]. Translated from English by M.Yu. Zaritskaia. Kiyev: Znannia-Pres.
8. Davies, K., 2003. Understending EU Law. 2^nd London: Cavendish Publishing Limited.
9. Kliuchkovskyi, Yu., ed., 2008. Yevropeiskyi demokratychnyi dorobok u haluzi vyborchoho prava: materialy Venetsianskoii komisii, OBSYE/BDIPL, PARYE [European Democratic Achievements in the Field of Suffrage: Materials of the Venice Commission, OSCE / ODIHR, PACE]. Translated from English by O. Rossokha and L. Kolisetska. Kyiv: FADA LTD.
10. Kopiika, V.V. and Shynkarenko, T.I., 2009. Yevropeiskyi Soiuz: istoriia i zasady funktsionuvannia [European Union: History and Principles of Functioning]. Kyiv: Znannia.
11. Muraviov, V.I. ed., Zibrannia aktiv yevropeiskoho prava. Yevropeiskyi Soiuz [Collection of Acts of European law. European Union]. Kyiv: Pravo Ukrainy.
12. Owens, K., 2002. Pravo: posibnyk dlia studentiv biznes-spetsialnostei [Law for Bisiness Studies Students]. Translated from English by M.Yu.Zarytska. Kyiv: Znannia.
13. Rionidze, Kh., 2019. Pryntsyp hendernoi rivnosti v Yevropeiskomu Soiuzi: vymir ta ikh zmist [The Principle of Gender Equality in the European Union: Dimension and Their Content]. Visnyk Kyivskoho natsionalnoho universytetu imeni Tarasa Shevchenka. 110, pp. 39-44. Available at: <http://visnyk.law.knu.ua/images/articles/ N_110_2019_Rionidze.pdf> [Accessed 18.10.2021].
14. Stremenovskyi, S.M., 2018. Naukovi doslidzhennia adaptatsii normatyvno-pravovykh aktiv do zakonodavstva YeS [Scientific Research of Adaptation of Normative-Legal Acts to the EU Legislation]. Naukovyi visnyk publichnoho ta pryvatnoho prava. 1, vol. 1, pp. 37-41 Available at: <http://nvppp.in.ua/vip/2018/1/tom_1/10.pdf> [Accessed 18.10.2021].
15. Vartovnik, O.M., 2021. Realizatsiia pryntsypiv ta tsinnostei prava YeS u natsionalnykh pravovykh systemakh derzhav-uchasnyts [Implementation of the Principles and Values of EU Law in the National Legal Systems of the Member States]. Naukovyi visnyk Uzhhorodskoho Natsionalnoho Universytetu. Seriia: Pravo. 64, pp. 357-362. Available at: <DOI https://doi.org/10.24144/2307-3322.2021.64.65> [Accessed 18.10.2021].

Джерела:

1. ДСТУ 8302:2015. Інформація та документація. Бібілографічне посилання. Загальні положення та правила складання. [Чинний від 2016-07-01]. Вид. офіц. Київ, 2016. 16 с. URL:

http://lib.pnu.edu.ua/files/dstu-8302-2015.pdf (дата звернення 04.10.2021р.).

2. Введення в дію нового стандарту з бібліографічного опису ДСТУ ГОСТ 7.1:2006. Основні відмінності від ГОСТ 7.1.—84 / [О. Устіннікова, П. Сенько, С. Юлдашева, Н. Регідайло ; Книжкова палата України]. Київ, 2010. URL: https://www.google.com.ua/url?q=https://kivra.kpi.ua/wp-content/uploads/file/ DSTU_GOST_7_1_2006.doc&sa=U&ved=2ahUKEwiczaDZ6N3zAhVL3KQKHYsSCesQFnoECAkQAg&usg=AOvVaw0YEOOUoJQBwWnqnkY_l14W (дата звернення: 12.10.2021).
3. Методичні рекомендації щодо складання бібліографічного опису документа (ДСТУ ГОСТ 7.1:2006 "Бібліографічний запис. Бібліографічний опис. Загальні вимоги та правила складання" / [О. Устіннікова, П. Сенько ; Книжкова палата України]. URL: http://www.ukrbook.net/zakony/metodrek.pdf (дата звернення 12.10.2021).
4. Основні вимоги до оформлення списку літератури за новими стандартами: методичні рекомендації / [уклад. : М. П. Гребенюк, Г. З. Шевчук]. Луцьк: ВІППО, 2019.60 с. URL: http://vippo.org.ua/files/pedposhyk/ spuslit-1557135224.pdf (дата звернення 04.10.2021р.).

http://vippo.org.ua/files/pedposhyk/spuslit-1557135224.pdf (дата звертання 04.10.2021р.).

5. Пилип Я. А., Жолобко Л. А. Складання списків використаної літератури до курсових, дипломних та інших наукових робіт. Методичні вказівки щодо проведення практичних занять. URL: http://elar.nung.edu.ua/ bitstream/123456789/65/1/spysky.pdf (дата звернення: 04.10.2021).

http://elar.nung.edu.ua/bitstream/ 123456789/65/1/spysky.pdf (дата звернення 04.10.2021).

6. Поради щодо оформлення наукових джерел. URL: https://www.naiau.kiev.ua/periodichni-naukovi-vidannya/ cze-treba-znati/porady-oformlennia-25102017.pdf (дата звернення: 11.10.2021).

https://www.naiau.kiev.ua/periodichni-naukovi-vidannya/cze-treba-znati/porady-oformlennia-25102017.pdf (дата звернення 13.10.2021).

7. Приклади бібліографічних записів. URL: http://www.ukrbook.net/zakony/prykl_bib_zap.pdf (дата звернення: 18.10.2021).
8. Правила оформлення бібліографічного списку літератури при виконанні навчальних та наукових робіт. URL: http://tec.in.ua/content/pravila-oformlennya-bibliografichnogo-spisku-literaturi-pri-vikonanni-navchalnih-ta-naukov-0 (дата звернення 11.10.2021).
9. Приклади оформлення списку використаних джерел, відповідно до ДСТУ 8302:2015 / [уклад. О. І. Самофал]. URL: http://www.kdu.edu.ua/GV_jurnal/pryklad_oformlennya_lit_dzherel.pdf (дата звернення 13.10.2021).
10. Радейко Р. Приклади оформлення бібліографічного опису відповідно до ДСТУ 8302:2015. URL: http://aphd.ua/ pryklady-oformlennia-bibliohrafichnoho-opysu-vidpovidno-do-dstu-83022015/ (дата звернення 12.10.2021).
11. Радченко А. І. Методичні рекомендації щодо нового стандарту «Бібліографічне посилання. Загальні положення та правила складання» (ДСТУ 8302:2015). 2-ге вид., допов. Київ : ВД «Академперіодика», 2017. 18 с. URL: http://akademperiodyka.org.ua/sites/default/files/manual_Radchenko_2017.pdf (дата звернення 04.10.2021).
12. Транслитерация русского алфавита латиницей – онлайн переводчики. USVINTERNET. Все обо всем в интернет [сайт]. URL: https://usvinternet.ru/ transliteraciya-russkogo-alfavita-latinicej/ (дата звернення 21.10.2021).

Мета бібліографічного посилання — надати відомості про цитовані або згадувані у тексті документи або їхні частини, оприлюднені на будь-яких носіях інформації, у вигляді, придатному для загальної характеристики, ідентифікації та пошуку цих документів.

Види бібліографічних посилань, правила та особливості їхнього складання й розміщування у документах встановлено ДСТУ 8302:2015 «Інформація та документація. Бібліографічне посилання. Загальні вимоги та правила складання», що набув чинності 01 липня 2016 року. Стандарт розроблено працівниками Книжкової палати України імені Івана Федорова і його дія поширюється на бібліографічні посилання в опублікованих і неопублікованих документах незалежно від носія інформації і призначений авторам, видавцям, фахівцям редакцій засобів масової інформації, інформаційних центрів тощо.

ДСТУ 8302:2015 визначає правила функціонування бібліографічного посилання та містить інформацію про:

• види бібліографічних посилань та правила їхнього складання;
• особливості складання комплексного бібліографічного посилання;
• особливості складання бібліографічного посилання на електронний ресурс;
• особливості складання бібліографічного посилання на архівний документ.

У цьому стандарті є посилання на такі нормативні документи:                       

ДСТУ 2732:2004 Діловодство й архівна справа. Терміни та визначення понять

ДСТУ 3017:2015 Інформація та документація. Видання. Основні види. Терміни та визначення понять

ДСТУ 3582:2013 Інформація та документація. Бібліографічний опис. Скорочення слів і словосполучень в українській мові. Загальні вимоги та правила (ISO 4:1984, NEQ; ISO 832:1994, NEQ)

ДСТУ 6095:2009 Система стандартів з інформації, бібліотечної та видавничої справи. Правила скорочення заголовків і слів у заголовках публікацій (ГОСТ 7.88-2003, MOD)

ДСТУ 7093:2009 Система стандартів з інформації, бібліотечної та видавничої справи. Бібліографічний запис. Скорочення слів і словосполук, поданих іноземними європейськими мовами (ГОСТ 7.11-2004, MOD; ISO 832:1994, MOD)

ДСТУ 7157:2010 Інформація та документація. Видання електронні. Основні види та вихідні відомості ДСТУ ГОСТ 7.1:2006 Система стандартів з інформації, бібліотечної та видавничої справи. Бібліографічний запис. Бібліографічний опис. Загальні вимоги та правила складання (ГОСТ 7.1-2003, IDT)

ДСТУ ГОСТ 7.80:2007 Система стандартів з інформації, бібліотечної та видавничої справи. Бібліографічний запис. Бібліографічний опис. Заголовок. Загальні вимоги та правила складання (ГОСТ 7.80-2000, IDT)

ГОСТ 7.0-84 Система стандартов по информации, библиотечному и издательскому делу. Библиографическая деятельность. Основные термины и определения (Система стандартів з інформації, бібліотечної та видавничої справи. Бібліографічна діяльність. Основні терміни та визначення)

ГОСТ 7.12-93 Система стандартов по информации, библиотечному и издательскому делу. Библиографическая запись. Сокращение слов на русском языке. Общие требования и правила (Система стандартів з інформації, бібліотечної та видавничої справи. Бібліографічний запис. Скорочення слів російською мовою. Загальні вимоги та правила).

Області бібліографічного опису, обов’язкові для бібліографічного посилання:

• область назви і даних про відповідальність;
• область видання;
• область вихідних даних;
• область фізичної характеристики;
• область серії;
• область приміток.

Елементи бібліографічного запису (заголовок і бібліографічний опис) та знаки пунктуації в бібліографічному посиланні, незалежно від його призначення та виду, подають згідно з ДСТУ ГОСТ 7.80:2007 і ДСТУ ГОСТ 7.1:2006 з урахуванням таких особливостей:

• у заголовку бібліографічного запису подають відомості про одного, двох чи трьох авторів, при цьому імена цих авторів у бібліографічному описі у відомостях про відповідальність (за навскісною рискою) не повторюють;
• за потреби у заголовку бібліографічного запису позатекстового посилання можна зазначати більше ніж три імені авторів;
• замість знака «крапка й тире» («. —»), який розділяє зони бібліографічного опису, в бібліографічному посиланні рекомендовано застосовувати знак «крапка» (при цьому в межах одного документа застосування в бібліографічних посиланнях розділових знаків уніфіковують);
• відомості, запозичені не з титульної сторінки документа, дозволено не брати у квадратні дужки;
• після назви дозволено не зазначати загального позначення матеріалу («Текст», «Електронний ресурс», «Карти», «Ноти» тощо — перелік згідно з ДСТУ ГОСТ 7.1);
• у складі вихідних даних дозволено не подавати найменування (ім’я) видавця;
• у складі відомостей про фізичну характеристику документа можна зазначати або його загальний обсяг (наприклад: 285 с.), або номер сторінки, на якій подано об’єкт посилання (наприклад: С. 19);
• дозволено не наводити відомостей про серію та Міжнародний стандартний номер (ISBN, ISMN, ISSN).

Проміжки між знаками та елементами опису є обов'язковими і використовуються для розрізнення знаків граматичної і приписаної пунктуації.

В усіх елементах бібліографічного опису (за винятком основної назви документа й відомостей, що належать до назви та містять одне слово) дозволено скорочувати окремі слова та словосполучення згідно з ДСТУ 3582:2013, ДСТУ 6095:2003, ДСТУ 7093:2009, ГОСТ 7.12-93.

Якщо текст цитовано не за першоджерелом, то на початку підрядкового бібліографічного посилання наводять пояснювальні слова: «Наведено за:», «Цит. за:» («Цитовано за») і зазначають джерело, з якого запозичено текст.

У бібліографічних посиланнях на складник документа у формі аналітичного бібліографічного опису розділовий знак «дві навскісні риски» («//») можна замінювати крапкою, а відомості про документ (його назву), в якому розміщено складник, виділяти шрифтом (наприклад, курсивом).

Бібліографічні посилання розрізняють залежно від складу елементів бібліографічного запису, місця розташування в документі, повторності наведення та вмісту бібліографічних записів.

За складом елементів бібліографічного запису розрізняють повне та коротке бібліографічне посилання.

Повне бібліографічне посилання містить усі обов’язкові елементи, що використовують для загальної характеристики, ідентифікування й пошуку об’єкта посилання.

Коротке бібліографічне посилання містить частину обов’язкових елементів, які використовують тільки для пошуку об’єкта посилання.

За місцем розташування в документі розрізняють такі бібліографічні посилання:

• внутрішньотекстове:
• застосовують, якщо значну частину відомостей про об’єкт посилання внесено до тексту документа;
• використовують для зручнішого читання тексту, кращого його сприйняття та заощадження місця у невеликих за обсягом документах; розміщують безпосередньо в тексті документа;
• подають у круглих дужках;

• підрядкове:
• використовують за умов, якщо всередині тексту документа його розмістити неможливо або небажано, щоб не переобтяжувати текст та не ускладнювати його читання;
• пов’язують із текстом документа за допомогою знаків виноски, які подають на верхній лінії шрифту після відповідного фрагмента в тексті (наприклад: Текст ²⁹) та перед підрядковим посиланням (наприклад: ²⁹ Посилання), знаки виноски відокремлюють від тексту проміжком;
• розміщують як примітку в нижній частині сторінки (полоси набору), відмежовуючи від основного тексту горизонтальною рискою;
• під час нумерування кількох підрядкових бібліографічних посилань можна застосовувати наскрізне нумерування в межах усього документа чи в межах його окремої глави (розділу, частини тощо) або нумерування в межах певної сторінки тексту (арабськими цифрами);

• позатекстове:
• використовують переважно у наукових виданнях у разі багаторазових посилань на одні й ті самі документи задля уникнення повторного подання однакових бібліографічних записів або через їхню велику кількість, або за браком місця для підрядкових посилань;
• наводять як перелік бібліографічних записів і розміщують наприкінці основного тексту (або після заключної статті, післямови, коментарів — за їх наявності) документа або його складника;
• порядковий номер посилання зазначають у тексті у квадратних дужках та без дужок перед позатекстовим посиланням, у квадратних дужках у тексті, окрім порядкового номера джерела в переліку посилань, можна зазначати і номер сторінки, на яку саме тут здійснюється посилання, між поданими відомостями рекомендовано ставити знак «кома» (наприклад: [9, 184], де 9 – порядковий номер бібліографічного посилання у списку використаної літератури, 184 – номер сторінки, на яку саме здійснюється посилання);
• якщо у тексті згадують конкретну частину тексту документа, після неї можна зазначати (у квадратних дужках) порядковий номер позатекстового бібліографічного посилання та сторінку, на якій подано цей об’єкт посилання, між поданими відомостями проставляють знак «кома».

За повторністю наведення посилань на один і той самий об’єкт розрізняють первинне та повторне бібліографічне посилання. Повторне бібліографічне посилання на один і той самий документ або його частину, або групу документів наводять у скороченій формі за умови, що всі потрібні для ідентифікування та пошуку цього документа бібліографічні відомості зазначено у первинному посиланні на нього.

Особливості складання бібліографічного посилання на електронний ресурс

               Залежно від режиму доступу електронні ресурси поділяють на електронні ресурси локального та віддаленого доступу.

               Джерелами інформації для складання бібліографічного посилання на електронний ресурс є титульний екран, основне меню, програма, головна сторінка сайту чи порталу, що містять відомості про автора, назву, відповідальність, перевидання (версію), місце та рік видання. Основним джерелом інформації є титульний екран.

               У примітці до бібліографічного посилання на електронний ресурс подають відомості, необхідні й достатні для пошуку та характеристики технічних специфікацій цього електронного ресурсу, в такій послідовності:

• системні вимоги;
• відомості про доступ;
• дата оновлення документа або його частини;
• електронна адреса;
• дата звернення до документа.

Відомості про доступ до електронного ресурсу подають у бібліографічних посиланнях на документи з комп’ютерних мереж, а також із повнотекстових баз даних, доступ до яких здійснюють на договірній основі або за передплатою (наприклад, «ЛІГА- ЗАКОН», «Атлас Аналітика», «Нормативні акти України» тощо).

Для позначення електронної адреси електронного ресурсу віддаленого доступу в примітці дозволено застосовувати абревіатури «URI» (Uniform Resource Identifier — Уніфікований ідентифікатор ресурсу) або «URL» (Uniform Resource Locator — Уніфікований покажчик ресурсу).

Якщо електронний ресурс має унікальний ідентифікатор DOI (Digital Object Identifier — Ідентифікатор цифрового об’єкта) або інший постійний ідентифікатор, замість електронної адреси цього ресурсу рекомендовано зазначати його ідентифікатор.

Довгу електронну адресу можна переносити на наступний рядок. У цьому разі останнім у першому рядку має бути знак «навскісна риска» («/»).

Після електронної адреси подають відомості про дату звернення до електронного ресурсу віддаленого доступу: число, місяць і рік (в круглих дужках) після слів «дата звернення».

У бібліографічному посиланні на електронний ресурс локального доступу після вихідних даних подають відомості про кількість фізичних одиниць (арабськими цифрами) та вид носія інформації (наприклад, електронний оптичний диск). У дужках можна подавати відомості про вид оптичного диска (CD-R, CD-RW, DVD-R тощо).

Особливості складання бібліографічного посилання на архівний документ

Бібліографічне посилання на архівний документ дає можливість ідентифікувати його та визначати місцезнаходження в архіві, музеї, бібліотеці тощо.

Бібліографічне посилання на архівний документ складають за загальними правилами, викладеними у стандарті ДСТУ 8302:2015, з урахуванням особливостей.

У бібліографічному посиланні на архівний документ відомості про об’єкт посилання відокремлюють від пошукових даних знаком «дві навскісні риски» («//») з проміжками до та після нього.

Для позначення пошукових даних архівного документа використовують такі скорочення слів: «Ф.» («Фонд»), «Оп.» («Опис»), «К.» («Картон»), «Спр.» («Справа»), «Од. зб.» («Одиниця зберігання»), «Арк.» («Аркуш»). Між елементами пошукових даних ставлять знак «крапка».

Бібліографічне посилання на архівний документ може містити такі елементи:

• заголовок бібліографічного запису (ім’я автора);
• основну назву документа;
• відомості, що належать до назви (пояснюють і доповнюють її);
• відомості про відповідальність (містять інформацію про осіб і/або організації, які брали участь у створенні документа);
• пошукові дані архівного документа;
• назву архіву;
• номер архівного фонду;
• номер опису;
• номер справи (одиниці зберігання) за описом;
• місцезнаходження об’єкта посилання (кількість аркушів загалом чи аркуш, на якому подано об’єкт посилання);
• примітки.

Назву архіву подають у вигляді абревіатури чи скорочення, які прийнято в архівній галузі. Розшифрування абревіатури наводять у списку скорочень, який додають до тексту. Якщо списку скорочень немає, назву архіву подають повністю або скорочують окремі слова та словосполучення згідно з ДСТУ 3582, ДСТУ 7093, ГОСТ 7.12. Повну або скорочену назву архіву можна подавати після абревіатури:

ЦДІАК України (Центральний державний історичний архів України, м. Київ);

ДА СБ України (Держ. архів Служби безпеки України);

ЦДНТА України (Центр. держ. наук.-техн. архів України);

Держархів м. Києва.

Номер архівного фонду наводять після назви архіву, зазначаючи ті необхідні елементи пошукових даних, які прийнято подавати саме в цьому архіві. Після номера архівного фонду в круглих дужках може бути зазначено його назву. Якщо номера архівного фонду немає, після назви архіву подають, зазвичай у називному відмінку, назву цього архівного фонду.

Внутрішньотекстове бібліографічне посилання на архівний документ зазвичай містить тільки пошукові дані цього документа. У підрядкових і позатекстових бібліографічних посиланнях рекомендовано наводити відомості про архівний документ — об’єкт посилання (його заголовок та основну назву або тільки його основну назву; відомості, що належать до назви тощо) та пошукові дані.

Якщо справа (одиниця зберігання) чи певний архівний документ, який зберігають у цій справі, не має назви, її формулює дослідник. У цьому разі назву справи подають у квадратних дужках до або після пошукових даних про документ.

У примітках можна наводити відомості про автентичність, автографічність, мову, спосіб відтворювання, відомості про особливості зовнішнього вигляду архівного документа, про його опублікування тощо. Примітки подають після пошукових даних.

Якщо текст архівного документа розміщено на зворотному боці аркуша, у пошукових даних бібліографічного посилання зазначають слово «зворот» у скороченій формі — «зв.».

Бібліографічні посилання на архівні документи із зарубіжних архівів подають мовою певної країни згідно з прийнятими в цій країні та в цьому архіві правилами описування та складання посилань (зі скороченнями).

 

Джерела:

1. ДСТУ 8302:2015. Інформація та документація. Бібілографічне посилання. Загальні положення та правила складання. [Чинний від 2016-07-01]. Вид. офіц. Київ, 2016. 16 с. URL:

http://lib.pnu.edu.ua/files/dstu-8302-2015.pdf (дата звернення 04.10.2021р.).

2. Введення в дію нового стандарту з бібліографічного опису ДСТУ ГОСТ 7.1:2006. Основні відмінності від ГОСТ 7.1.—84 / [О. Устіннікова, П. Сенько, С. Юлдашева, Н. Регідайло ; Книжкова палата України]. Київ, 2010. URL: https://www.google.com.ua/url?q=https://kivra.kpi.ua/wp-content/uploads/file/ DSTU_GOST_7_1_2006.doc&sa=U&ved=2ahUKEwiczaDZ6N3zAhVL3KQKHYsSCesQFnoECAkQAg&usg=AOvVaw0YEOOUoJQBwWnqnkY_l14W (дата звернення: 12.10.2021).
3. Основні вимоги до оформлення списку літератури за новими стандартами: методичні рекомендації / [уклад. : М. П. Гребенюк, Г. З. Шевчук]. Луцьк: ВІППО, 2019.60 с. URL: http://vippo.org.ua/files/pedposhyk/ spuslit-1557135224.pdf (дата звернення 04.10.2021р.).

http://vippo.org.ua/files/pedposhyk/spuslit-1557135224.pdf (дата звертання 04.10.2021р.).

4. Пилип Я. А., Жолобко Л. А. Складання списків використаної літератури до курсових, дипломних та інших наукових робіт. Методичні вказівки щодо проведення практичних занять. URL: http://elar.nung.edu.ua/ bitstream/123456789/65/1/spysky.pdf (дата звернення: 04.10.2021).

http://elar.nung.edu.ua/bitstream/ 123456789/65/1/spysky.pdf (дата звернення 04.10.2021).

5. Поради щодо оформлення наукових джерел. URL: https://www.naiau.kiev.ua/periodichni-naukovi-vidannya/ cze-treba-znati/porady-oformlennia-25102017.pdf (дата звернення: 11.10.2021).

https://www.naiau.kiev.ua/periodichni-naukovi-vidannya/cze-treba-znati/porady-oformlennia-25102017.pdf (дата звернення 13.10.2021).

6. Приклади бібліографічних записів. URL: http://www.ukrbook.net/zakony/prykl_bib_zap.pdf (дата звернення: 18.10.2021).
7. Правила оформлення бібліографічного списку літератури при виконанні навчальних та наукових робіт. URL: http://tec.in.ua/content/pravila-oformlennya-bibliografichnogo-spisku-literaturi-pri-vikonanni-navchalnih-ta-naukov-0 (дата звернення 11.10.2021).
8. Приклади оформлення списку використаних джерел, відповідно до ДСТУ 8302:2015 / [уклад. О. І. Самофал]. URL: http://www.kdu.edu.ua/GV_jurnal/pryklad_oformlennya_lit_dzherel.pdf (дата звернення 13.10.2021).
9. Радейко Р. Приклади оформлення бібліографічного опису відповідно до ДСТУ 8302:2015. URL: http://aphd.ua/ pryklady-oformlennia-bibliohrafichnoho-opysu-vidpovidno-do-dstu-83022015/ (дата звернення 12.10.2021).
10. Радченко А. І. Методичні рекомендації щодо нового стандарту «Бібліографічне посилання. Загальні положення та правила складання» (ДСТУ 8302:2015). 2-ге вид., допов. Київ : ВД «Академперіодика», 2017. 18 с. URL: http://akademperiodyka.org.ua/sites/default/files/manual_Radchenko_2017.pdf (дата звернення 04.10.2021).

ПРИКЛАДИ ОФОРМЛЕННЯ БІБЛІОГРАФІЧНИХ ПОСИЛАНЬ

(поданих у монографії, навчальному посібнику, дисертації тощо)

(ДСТУ 8302:2015, з офіційними виправленнями, внесеними Книжковою палатою України 2017 року)

 

Характеристика джерела	Приклади оформлення
Один автор:	1.    Антонович М. Міжнародне право : навч. посіб. Київ : Юрінком Інтер, 2011. 384 с. 2.    Бехруз Х. Сравнительное правоведение : учеб. для вузов. Одесса : Фенікс, Москва : ТрансЛит, 2008. 504 с . 3.    Мельник М. І., Корупція – корозія влади (соціальна сутність, тенденції та наслідки, заходи проти-дії) : монографія. Київ : Юридична думка, 2004. 400 с. 4.    Молдован А. В. Кримінальний процес : Україна, ФРН, Франція, Англія, США : навч. посіб. 2-ге вид. Київ : Центр учбової літератури, 2010. 352 с. 5.    Стець О. М. Сутнісно-правова характеристика державно-службових відносин : монографія. Одеса : Фенікс, 2020. 370 с.
Два автори:	1.    Аракелян М. Р., Василенко М. Д., Право Європейського Союзу : підруч. для студентів вищ. навч. закладів. Одеса : Фенікс, 2012. 390 с. 2.    Дамирли М. А., Анцупова Т. А. Право Совета Европы : схемы, таблицы, определения и комментарии : учеб. пособие. 2-е изд., изм. Одесса : Фенікс, 2008. 284 с. 3.    Копійка В. В., Шинкаренко Т. І. Європейський Союз : історія і засади функціонування : навч. посіб. Київ : Знання, 2009. 751 с. (Вища освіта ХХІ століття). 4.    Теліпко В. Е., Овчаренко А. С. Міжнародне публічне право : навч. посіб. Київ : Центр учбової літератури, 2010. 608 с.
Три автори:	1.    Біла-Тіунова Л. Р., Кравець В. Р., Стець О. М. Адміністративне право України : навч. посіб. Вид. 2-е, перероб. і допов. Одеса : Фенікс, 2015. 346 с. 2.    Іщенко А. В., Ієрусалимов І. О., Удовенко Ж. В. Теорія і практика криміналістичного забезпечення процесу доказування в розслідуванні злочинів : навч. посіб. Київ : [Центр учбової літератури], 2007. 160 с. 3.    Кадала В. В., Гузенко О. П., Павліченко Є. В. Концептуальні та організаційно-правові засади забезпечення безпеки України : навч. посіб. Львів : Магнолія 2006, 2020. 196 с. 4.    Кадала В. В., Хайлова Т. В., Гузенко О. П. Банківське право : навч. посіб. Львів : Магнолія 2006, 2020. 172 с. 5.    Мацелик М. О., Мацелик Т. О., Пригоцький В. А. Фінансове право : навч.  посіб. Київ : Знання, 2011. 815 с. (Вища освіта ХХІ століття).
Чотири автори:	1.    Парламентское право Украины и Азербайджана : достижения и просчеты 1917-1920 / Кивалов С. В., Орзих М. Ф., Музыченко П. П., Дамирли М. А. Одесса : Юридична література, 2000. 120 с. 2.    Теория госудаврства и права. Государственный екзамен / Крестовская Н. Н., Оборотов Ю. Н., Крыжановский А. Ф., Матвеева Л. Г. Изд. 6-е. Харьков : Одиссей, 2011. 256 с. 3.    Протидія злочинам у сфері інтелектуальної власності (ст.ст. 176, 177, 227, 229 КК України) : наук.-практ. посіб. / Ніколаюк С. І., Никифорчук Д. Й., Томма Р. П., Барко В. І. Київ : КНТ, 2006. 192 с. (Бібліотека оперативного працівника). 4.    Теорія держави і права : навч. посіб. / Суботін В. М., Філонов О. В., Князькова Л. М., Тодоров І. Я. Київ : Знання, 2005. 327 с. (Вища освіта ХХІ століття).
П’ять і більше авторів:	1.    Господарське право : підручник / О. П. Подцерковний, В. Г. Олюха, О. О. Квасніцька та ін. ; за ред. О. П. Подцерковного. 3-тє вид., допов. та перероб. Одеса : Фенікс, 2018. 616 с. 2.    Криміналістичне дослідження слідів рук : наук.-практ. посіб. / О. П. Дубовий, В. Я. Лукашенко, Я. В. Рибалко та ін. ; за ред. Я. Ю. Кондратьєва. Київ : Атіка, 2000. 152 с. 3.    Методологія та інноватика загальнотеоретичної юриспруденції : монографія / Ю. М. Оборотов, А. П. Овчиннікова, В. В. Завальнюк та ін. ; за ред. Оборотова Ю. М. Одеса : Фенікс, 2019. 420 с. 4.    Правознавство : підручник / Г. І. Балюк, Е. Ф. Демський, В. С. Ковальський та ін. ; за відп. ред. О. В. Дзери. 11-те вид., перероб. і допов. Київ : Юрінком Інтер, 2018. 632 с. 5.    Цінні папери : підручник / В. Д. Базилевич, Н. І. Гражевська, А. Б. Камінський та ін. ; за ред. В. Д. Базилевича. Київ : Знання, 2011. 1094 с. (Класичний університетський підручник).
Без автора (редактори/ упорядники):	1.    История дипломатии / сост. А. Лактионов. Москва : АСТ : АСТ МОСКВА, 2006. 943 с. 2.    Конституційне право зарубіжних країн : навч. посіб. / за заг. ред. В. О. Ріяки. 2-е вид., допов. і перероб. Київ : Юрінком Інтер, 2007. 544 с. 3.    Міжнародні організації : навч. посіб. / за ред. О. С. Кучика. 2-е вид., перероб. і допов. Київ : Знання, 2007. 749 с. 4.    Очерки международного частного права / под. ред. А. С. Довгерта. Харьков : Одиссей, 2007. 816 с.
Автор(и) та редактор(и)/ упорядник(и):	1.    Біленчук П. Д., Кофанов А. В., Сулява О. Ф. Балістика : криміналістичне вогнестрільне зброєзнавство : підручник / за ред. П. Д. Біленчука. Київ : Міжнародна агенція «BeeZone», 2003. 384 с. 2.    Біленчук П. Д., Кофанов А. В., Сулява О. Ф. Зброєзнавство : правові основи обігу вогнестрільної зброї : монографія / за ред. П. Д. Біленчука. Київ : Міжнародна агенція «BeeZone», 2004. 464 с. 3.    Основи економічної теорії / Кадала В. В., Гузенко О. П., Хайлова Т. В., Котковський В. С. ; за заг. ред. В. М. Бесчастного. Кривий Ріг : ДЮІ МВС України, 2019. 308 с. 4.    Господарське процесуальне право : підручник / Чернадчук В. Д., Сухонос В. В., Нагребельний В. П., Лук’янець Д. М. ; за заг. ред. В. Д. Чернадчука. 2-ге вид., переоб. і допов. Суми : Університетська книга, 2009. 378 с.
Автор(и) та перекладач(і)	1.      Дейвис Г. Право внутреннего рынка Европейского Союза : учеб. пособие / пер. с англ. М. Ю. Зарицкой. Киев : Знання, 2004. 422 с. (Европейское право). 2.      Дэйвис К. Право Европейского Союза / пер. с англ. Т. А. Черной. Киев : Знання, 2005. 406. (Европейское право). 3.      Кернз В. Вступ до права Європейського Союзу : навч. посіб. / пер. з англ. В. С. Ісаковича. Київ : Знання, 2002. 381  с. (Європейське право). 4.      Кох Х., Магнус У., Винклер фон Моренфельс П. Международное частное право и сравнительное правоведение / пер. с нем. Ю. М. Юмашева. Москва : Междунар. отношения, 2003. 480 с. 5.      Оуенз К. Право. Посібник для студентів бізнес-спеціальностей : навч. посіб. / пер. з англ. М. Ю. Зарицької. – Київ : Знання, 2002. 605 с. (Європейське право).
Збірки:	1.     Актуальні проблеми держави і права : зб. наук. пр. / редкол: С. В. Ківалов (голов. ред.) та ін. Одеса : Юридична література, 2011. Вип. 62. 756 с. 2.    Актуальні проблеми політики : зб. наук. пр. / голов. ред. С. В. Ківалов. Одеса Юридична література, 2001. Вип. 12. 800 с. 3.    Актуальні проблеми реформування судових та правоохоронних органів в умовах сьогодення : зб. тез наук. робіт ІІ студент. наук.-практ. конф. (КФ НУ «ОЮА», 11 лист. 2016, м. кривий Ріг). Кривий Ріг, 2016. 200 с. 4.    Європейський демократичний доробок у галузі виборчого права. Матеріали Венеціанської комісії, ОБСЄ/БДІПЛ, ПАРЄ / за ред. Ю. Ключковського ; пер. з англ. О. Россохи, Л. Колісецької. Київ : ФАДА, 2008. 340 с.
Багатотомні видання:	1.    Статути Великого князівства Литовського : у 3 т. / за ред. С. Ківалова та ін. Одеса : Юридична література, 2003. Т. 2. Статут Великого князівства Литовського 1566 року. 560 с. 2.    Тисяча років української суспільно-політичної думки : у 9 т. / упор., прим. О. Сліпушко. Київ : Дніпро, 2001. Т. 5, кн. 1. ХІХ ст. 376 с. 3.    Цивільне право України. Академічний курс : у 2 т. : підручник / за заг. ред. Я. М. Шевченка. 2-ге вид., допов. і переоб. Київ :  ВД «Ін Юре», 2006. Т. 2. Особлива частина. 520 с.
Дисертації та автореферати дисертацій:	1.    Авдєєва О. С. Міжконфесійні відносини у Північному Приазов'ї (кінець XVIII - початок XX ст.): дис. ... канд. іст. наук : 07.00.01 / Запорізький національний університет. Запоріжжя, 2016. 301 с. 2.    Вініченко О. М. Система динамічного контролю соціально-економічного розвитку промислового підприємства : дис. ... д-ра екон. наук : 08.00.04. Дніпро, 2017. 424 с. 3.    Левчук С. А. Матриці Гріна рівнянь і систем еліптичного типу для дослідження статичного деформування складених тіл : дис. ... канд. фіз.-мат. наук : 01.02.04. Запоріжжя, 2002. 150 с. 4.    Бондар О. Г. Земля як об'єкт права власності за земельним законодавством України : автореф. дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.06. Київ, 2005. 20 с. 5.    Гнатенко Н. Г. Групи інтересів у Верховній Раді України: сутність і роль у формуванні державної політики : автореф. дис. ... канд. політ. наук : 23.00.02. Київ, 2017. 20 с. 6.    Кулініч О. О. Право людини і громадянина на освіту в Україні та конституційно-правовий механізм його реалізації : автореф. дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.02. Маріуполь, 2015. 20 с.
Законодавчі та нормативні документи:	1.    Констиуція України : чинне законодавство зі змін. та допов. станом на 5 січ. 2017 р. (офіц. текст). Київ : Паливода А. В., 2017. 76 с. (Закони України). 2.    Про Національну поліцію : Закон України від 02.07.2015 р. № 580-VІІІ. Положення про патрульну службу МВС : наказ Міністерства внутрішніх справ України від 02.07.2015 р. № 796 : чинне законодавство станом на 18 верес. 2015 р. (офіц. текст). Київ : Паливода А. В., 2015. 92 с. (Закони України). 3.    Про Концепцію вдосконалення інформування громадськості з питань євроатлантичної інтеграції України на 2017-2020 роки : Указ Президента України від 21.02.2017 р. № 43/2017. Урядовий кур'єр. 2017. 23 лют. (№ 35). С. 10. 4.    Про обрання суддів. Постанова Верховної Ради України від 18.04.2013р. № 206-VІІ. Відомості Верховної Ради України. 2013. 20 груд. (№ 51). Ст. 728. 5.    Деякі питання стипендіального забезпечення : Постанова Кабінету Міністрів України від 28.12.2016 р. № 1050. Офіційний вісник України. 2017. № 4. С. 530–543. 6.    Сімейний кодекс України : Закон України від 10.01.2002 р. № 2947-ІІІ : чинне законодавство зі змін. та допов. станом на 2 квіт. 2015 р. (офіц. текст). Київ, 2015. 104 с. 7.    Про затвердження Вимог до оформлення дисертації : наказ Міністерства освіти і науки України від 12.01.2017 р. № 40. Офіційний вісник України. 2017. № 20. С. 136–141. 8.    Інструкція щодо заповнення особової картки державного службовця : затв. наказом Нац. aгентст-ва України з питань Держ. служби від 05.08.2016 р. № 156. Баланс-бюджет. 2016. 19 верес. (№ 38). С. 15–16.
Частина видання:	1.    Анцупова Т. О. Періодизація історії міжнародного процесуального права. Наукові праці Національного університету «Одеська юридична академія». / редкол. : С. В. Ківалов та ін. Одеса : Юридична література, 2010. Т. 9. С. 338-346. 2.    Ківалов С. В. Юридична освіта і Болонський процес. Ківалов С. В. Вибрані праці. Одеса : Фенікс, 2014. С. 1047-1051. 3.    Тіщенко В. В. Процесуальні та криміналістичні аспекти слідчих дій. Тіщенко В. В. Вибрані праці : зб. наук. пр. Одеса : Гельветика, 2017. С. 392-393.
Стаття з про-довжуваного видання	1.    Дмитришин Ю. Л. Лідзбарська ревізія хелмінського права. Актуальні проблеми держави і права. / редкол. : С. В. Ківалов та ін. Одеса :Юридична література, 2011. Вип. 60. С. 484-491. 2.    Дрьомін В. М. Інтернет як предмет інформаційної кримінології та фактор відтворення злочин-ності. Актуальні проблеми політики : зб. наук. пр. Одеса : Фенікс, 2002. Вип. 15. С. 266-274. 3.    Тарануха В. П. Принципи роботи місцевих органів виконавчої влади зі зверненнями громадян. Держава і право. Юридичні і політичні науки : зб. наук. пр. Київ : Ін-т держави і права ім. В.М.Корецького НАН України, 2002. Вип. 15. С. 206-211.
Матеріали конференцій, семінарів, форумів:	1.    Буліч А. Злочинність неповнолітніх на сучасному етапі розвитку країни. Актуальні проблеми реформування судових та правоохоронних органів в умовах сьогодення : зб. тез наук. робіт ІІ студ. наук.-практ. конф. (КФ НУ «ОЮА», Кривий Ріг, 11 лист. 2016 р.). Кривий Ріг, 2016. С. 12-16. 2.    Ніколайцева В. Зміст європейської конвенції про захист прав і основних свобод людини. Права людини в сучасному світі : зб. матеріалів наук. робіт ІХ студ. наук. конф. (КФ НУ «ОЮА», Кривий Ріг, 9-13 груд. 2013 р.). Кривий Ріг, 2013. С. 33-35. 3.    Смірнов В. Методи планування успішної професійної кар’єри. Сучасні професійні моделі успішно-го фахівця : матеріали міжнар. студ. конф. (КНУ, Кривий Ріг, 16 груд. 2013 р.). Кривий Ріг, 2013. С. 103-108.
Статті у періодичних виданнях (журнали, газети):	1.    Головатий С. Так чим же направду є «Конституція Пилипа Орлика»? Право України. 2016. № 1. С. 113-129. 2.    Калюга К. Криміналістичний аналіз особи злочинця як елемент криміналістичної характеристики злочинів. Право України. 2016. № 12. С. 132–139. 3.    Мичко М., Профатило О. Участь прокурора в адміністративному судочинстві: проблемні питання організації. Вісник прокуратури. 2013. № 9 (147). С. 70-81. 4.    Гончар І. Забезпечення справедливості. Право. 2021. 13 лип. С. 4. 5.    Кондратьєв М. Моральна шкода : як отримати компенсацію. Юридична газета. 2021. 17 серп. С. 3. 6.    Пограничный С. Судебная реформа : между двух огней. Судебно-юридическая газета. 2021. 8 марта. С. 2.
Архівні документи:	1.    Лист Голови Спілки «Чорнобиль» Г. Ф. Лєпіна на ім’я Голови Ради Міністрів УРСР В. А. Масола щодо реєстрації Статуту Спілки та сторінки Статуту. 14 грудня 1989 р. // ЦДАГО України (Центр. держ. архів громад. об'єднань України). Ф. 1. Оп. 32. Спр. 2612. Арк. 63, 64 зв., 71. 2.    Матеріали Ради Народних комісарів Української Народної Республіки // ЦДАВО України (Центр. держ. архів вищ. органів влади та упр. України). Ф. 1061. Оп. 1. Спр. 8–12. Копія; Ф. 1063. Оп. 3. Спр. 1–3. 3.    Наукове товариство ім. Шевченка // Львів. наук. б-ка ім. В. Стефаника НАН України. Ф. 1. Оп. 1. Спр. 78. Арк. 1–7.
Електронні ресурси (локальні, віддалені):	1.    Дуцяк І. Логіка : навч. посіб. Київ, 2010. 1 електрон. опт. диск (CD-RОМ). 2.    Жидецький В. Ц. Основи охорони праці : нормат. база. Київ, 2010. 1 електрон. опт. диск (CD-R). 3.    Золота книга української еліти. Львів. 2001. 2 електрон. опт. диска (CD-RОМ). 4.    Про вищу освіту : Закон України від 01.07.2014р. № 1556-VІІ. Доступ з інформ.-правової системи «ЛІГА-ЗАКОН» (дата звернення: 08.10.2021). 5.    Шаповалов О. О. Виявлення ознак злочинів у процесі досудового розслідування. Юридичний часопис Національної академії внутрішніх справ. 2017. № 1 (13). С. 99-107. URL: http://elar.naiau.kiev.ua/bitstream/123456789/2685/1/Виявлення%20ознак%20злочинів%20у%20процесі%20досудового%20розслі.pdf (дата звернення: 12.10.2021).

Примітка:

При складанні бібліографічного опису необхідно використовувати скорочення, подані в ДСТУ 3582:2013 "Бібліографічний опис. Скорочення слів і словосполучень українською мовою", ДСТУ 7093:2009 "Бібліографічний запис. Скорочення слів і словосполук, поданих іноземними європейськими мовами" (ГОСТ 7.11-2004, МОD) та ГОСТ Р 7.0.12–2011 "Библиографическая запись. Сокращение слов и словосочетаний на русском языке".

ЗРАЗОК ОФОРМЛЕНОГО СПИСКУ ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ (ДСТУ 8302:2015)

Список використаних джерел

1. Аракелян М. Р., Василенко М. Д. Право Європейського Союзу : з урахуванням змін, внесених Лісабонським договором 2007 року : підручник. Одеса : Фенікс, 2012. 390 с.
2. Баймуратов М. А., Делинский А. А. Международно-правовые аспекты становления и развития европейской системы безопасности на пороге ХХІ века : монографія. Одесса : Юридична література, 2004. 184 с.
3. Біла-Кисельова А. А. Європейський Союз і Рада Європи : верховенство права і дотримання основоположних прав і свобод людини (запровадження механізму Європейського Союзу з дотримання демократії). Вісник Запорізького національного університету. Юридичні науки. 2020. № 2. С. 184-189. DOI https://doi.org/10.26661/2616-9444-2020-2-27 (дата звернення: 18.10.2021).
4. Вартовнік О. М. Реалізація принципів та цінностей права ЄС у національних правових системах держав-учасниць. Науковий вісник Ужгородського Національного Університету. Серія: Право. Вип. 64. С. 357-362. DOI https://doi.org/10.24144/2307-3322.2021.64.65 (дата звернення 18.10.2021).
5. Дамирли М. А., Анцупова Т. А. Право Совета Европы : схемы, таблицы, определения и комментарии : учеб. пособ. Изд. 2-е, изм. Одесса : Фенікс, 2008. 284 с.
6. Дейвис Г. Право внутреннего рынка Европейского Союза : учеб. пособ. / пер. с англ. М. Ю. Зарицкой. Киев : Знання-Прес, 2004. 422 с. (Европейское право).
7. Європейський демократичний доробок у галузі виборчого права : матеріали Венеціанської комісії, ОБСЄ/БДІПЛ, ПАРЄ / за ред. Ю. Ключковського ; пер. з англ. О. Россохи, Л. Колісецької. Київ : ФАДА ЛТД, 2008. 340 с.
8. Зібрання актів європейського права. Європейський Союз / за заг. ред. В. І. Муравйова. Київ : Право України, 2013. Вип. 1. 1052 с. (Додаток до журналу «Право України»).
9. Кернз В. Вступ до права Європейського Союзу : навч. посіб. / пер. з англ. В. С. Ісаковича. Київ : Знання : КОО, 2002. 381 с. (Європейське право).
10. Копійка В. В., Шинкаренко Т. І. Європейський Союз : історія і засади функціонування : навч. посіб. / за ред. Л. В. Губерського. Київ : Знання, 2009. 751 с. (Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка 65 років).
11. Оуенз К. Право : посібібник для студентів бізнес-спеціальностей : навч. посіб. / пер. з англ. М. Ю. Зарицької. Київ : Знання : КОО, 2002. 605 с. (Європейське право).
12. Право Європейського Союзу : навч. посіб. / за ред. В. М. Бесчастного. Київ : Знання, 2010. 366 с. (Вища освіта ХХІ століття).
13. Ріонідзе Х. Принцип гендерної рівності в Європейському Союзі : вимір та їх зміст. Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Вип. 110. С. 39-44. URL: http://visnyk.law.knu.ua/images/articles/N_110_2019_Rionidze.pdf (дата звернення: 18.10.2021).
14. Стременовський С. М. Наукові дослідження адаптації нормативно-правових актів до законодавства ЄС Науковий вісник публічного та приватного права. 201 Вип. 1, т. 1. С. 37-41. URL: http://nvppp.in.ua/vip/2018/1/tom_1/10.pdf (дата звернення: 18.10.2021).
15. Daives, K., 2003. Understending EU Law. 2^nd London : Cavendish Publishing Limited.

Перед початком сесії у студентів прокидається нестримна жага до знань. Хочеться вивчити, повторити все і відразу, але звичайно ж, це не вдається. Починається паніка, з’являється невпевненість у власних знаннях.

Як усе встигнути вивчити, повторити та ще й вирішити особисті справи? Скористуйтесь цими способами у боротьбі із втомою, напруженням, браком часу. 

1. Перед тим, як починати вчити необхідний матеріал, слід, як не дивно, виспатись і поїсти. Це додасть сил і настрою засвоювати інформацію.

2. Треба створити у кімнаті відповідну атмосферу. Зайві речі прибрати, вимкнути все, що може заважати – комп’ютер, телефон тощо.

3. Не дивіться телевізор. Ваше життя набагато цікавіше, ніж життя героїв серіалу. Не забувайте, вам ще потрібно багато встигнути для свого майбутнього! Переконайтесь — життя без телевізора є.

4. Треба визначитися з джерелами, якими будете користуватися (тобто зібрати конспекти і основні книги з дисципліни).

5. Краще всього розбити матеріал на частини (наприклад, по 3 питання) і встановити необхідний проміжок часу для їх вивчення. Розібрати три питання за півгодини, 5-10 хвилин перерви — і продовжити повторення.

6. Переводьте увагу з одного заняття на інше. Зміна видів робіт усуває одноманітність. Після того, як ви три години просиділи за книжками, можете піти до друзів або допомогти батькам.

7. Для кращого запам’ятовування слід пов’язувати матеріал з певними асоціаціями (дати з Днів народжень рідних, відомих письменників, артистів; зі складів термінів скласти якесь слово або з перших літер — речення тощо).

8. Найважливіше слід записати і розвісити по всій кімнаті, щоб інформація постійно знаходилася перед очима. Так, людям з розвиненою зоровою пам’яттю корисним буде постійно читати матеріал, тоді як людям з моторною – краще декілька разів прописати необхідне.

9. Якщо часу достатньо, не буде зайвим передивитися і повторити усе.

10. Корисним буде провести своєрідне тренування: випадковим способом обирати питання і відповідати на них. Це сприяє не тільки швидкому запам’ятовуванню, а й перевірці знань. Створюється модель ситуації як на іспиті.

11. Плануйте завтрашній день. Заведіть блокнотик, у який щовечора записуйте, що вам треба зробити завтра. І обов'язково перевіряйте, чи все із запланованого встигли зробити.

12. Навчіться відпочивати. Відпочинок теж потрібно занести до списку важливих справ. Тільки після доброго відпочинку, прогулянки відновиться ваша розумова працездатність і здатність запам'ятовувати складний навчальний матеріал.

13. Визначте пріоритети. Почніть свій день із вирішення важливого завдання. Менш важливі справи залиште на завтра.

14. Залишайтесь позитивно налаштованими — не думайте про майбутнє або про можливий провал, налаштуйтеся на перемогу й будьте готові зробити максимально від вас залежне.

15. Будьте пильні - якщо ви почуваєтеся нездоровим, поговоріть із кимось про своє занепокоєння.

16. Не будьте занадто розслабленим! Невеликий стрес навіть корисний, тому що змушує вас готуватися інтенсивніше.

17. Чиніть розумно. Якщо обговорення іспиту з друзями засмучує вас — не робіть цього! Забудьте про складний іспит! Що минуло, того не змінити й не виправити!

18. Якщо ви займаєтеся ввечері, не лягайте спати одразу після навчання. Ваш мозок і далі аналізуватиме інформацію й нескоро заспокоїться. Краще влаштуйте собі невелику вечірню прогулянку.

19. Студенти вчать все в останню ніч. Це не правильно! Зубріння одразу всієї інформації заплутає вас. Краще поспати і вчасно прийти на іспит.

20. І остання порада (хоча напевно вона повинна бути першою): вчіть все протягом семестру, щоб усі ці поради вам не знадобилися!

Поради до іспиту

1. Уникайте паніки. Нервувати перед іспитом — це природно, але панікувати — непродуктивно, тому що ви не зможете мислити чітко.

2. Найшвидший і найбільш ефективний спосіб подолання відчуття стресу й паніки — це заплющити очі й зробити кілька повільних, глибоких вдихів і видихів. Це заспокоїть вашу нервову систему. Одночасно можна проговорити про себе кілька разів: «Я спокійний і розслаблений» або «Я знаю, що зможу це зробити, і зроблю це добре». Якщо ви все ж не можете згадати необхідної інформації, переходьте до іншого питання; поверніться до забутого пізніше.

3. Після іспиту не потрібно марно гаяти час, засуджуючи та критикуючи себе за те, що, на вашу думку, ви зробили не так. Найчастіше власна самооцінка буває найбільш критичною. Привітайте і похваліть себе за те, що зробили правильно; візьміть корисне.

4. Якщо іспити справді змушують вас почуватися нездоровим, турбують або гнітять, не ховайте своїх почуттів. Поговоріть із кимось про це. В Англії кажуть: «Проблема, якою ти поділився, - вирішена проблема».

Як поводитися під час іспиту

1. Позбутися хвилювання у перші хвилини тестування допоможе глибоке дихання: зробить вдих, потім повільний видих, уявляючи при цьому, що вдихаєте цілющий кисень, енергію, а видихаєте — хвилювання, невпевненість.

2. Не слід лякатися та засмучуватися у першу ж хвилину іспиту, що нічого не знаєте. Такого просто не може бути! Почніть із того запитання, на яке можете правильно відповісти. Поступово пригадуєте й інші відповіді.

3. Якщо не знаєте відповіді, то краще запитання залишити й перейти до наступного. Якщо залишиться час, можна буде потім повернутися.

4. Пам'ятайте, що завдання в тестах не пов'язані одне з одним, тому знання, які застосували в одному, вже вирішеному, зазвичай не допомагають, а тільки заважають концентруватися та правильно відповідати далі.

5. Більшість завдань можна швидше вирішити, якщо не шукати одразу правильний варіант відповіді, а послідовно виключити ті, які явно не підходять. Метод виключення дозволяє сконцентрувати увагу на одному — двох варіантах.

6. Залиште час для перевірки своєї роботи, щоб встигнути продивитися її та помітити явні помилки.

 

Успіхів на сесії і «відмінно» у заліковці!